Основні напрями досліджень

• Розроблення теоретичних та експериментальних моделей розсіяння світла в реголітоподібних середовищах.
• Аналіз оптичних і радарних даних про поверхні планет, отриманих наземними телескопами та космічними апаратами.

Основні результати

• Розроблено новий підхід до дослідження поляриметричних властивостей Місяця при великих фазових кутах, що дало змогу побудувати карти середнього розміру частинок реголіту для окремих ділянок видимого боку Місяця.
• Створено теоретичну модель негативної поляризації світла, розсіяного безатмосферними небесними тілами при малих фазових кутах, засновану на когерентному підсиленні зворотного розсіяння.
• Запропоновано теоретичні та комп’ютерні моделі тіньової та інтерференційної складових фазової залежності яскравості реголітоподібних поверхонь; ці моделі були використані для інтерпретації даних місії Clementine.
• Розроблено теоретичну модель спектрального альбедо багатокомпонентних реголітоподібних поверхонь із різною структурою та складом частинок; модель застосовано до Місяця, Фобоса та астероїдів.
• На основі розрахунків і лабораторних даних запропоновано альтернативне пояснення смуги поглинання 3 мкм у спектрах деяких астероїдів: хімічне захоплення протонів сонячного вітру та утворення OH-груп у поверхневих шарах реголіту без наявності молекул води.
• Лабораторне моделювання спектрів Фобоса показало, що частинки його реголіту можуть містити органічну речовину, утворену внаслідок бомбардування сонячним вітром вуглецевого матеріалу.
• Побудовано карти розподілу Fe, Ti та He3 на видимому боці Місяця, а також отримано першу карту зрілості місячного реголіту.
• На основі радарних даних Arecibo та оптичних спостережень отримано першу карту товщини реголіту видимого боку Місяця.
• Запропоновано моделі гравітаційної релаксації гір Максвелла на Венері, які пояснюють спостережуваний радаром Magellan розподіл тектонічних структур.
• Розроблено метод вимірювання висоти малих вулканів на поверхні Венери за даними радара Magellan, що дозволило оцінити товщину вулканічних рівнин у деяких регіонах.
• За даними лазерного альтиметра Mars Global Surveyor створено карти шорсткості поверхні північної півкулі Марса для масштабів від 0,5 до 25 км.
• Створено каталог оптичних характеристик місячних регіонів, що містить фотометричні та поляриметричні вимірювання співробітників відділу та спектральні дані C. Pieters (Brown University, USA).
• Створено унікальний лабораторний прилад — фотометр-поляриметр — для дослідження зворотного розсіяння світла поверхнями складної структури при надмалих фазових кутах.
• Запропоновано нову інтерпретацію даних нейтронного спектрометра Lunar Prospector: надлишок водню поблизу полюсів Місяця може пояснюватися захопленням протонів сонячного вітру та галактичних променів радіаційними дефектами.
• Роботи співробітників відділу були відзначені Державною премією України (1986) та премією ім. М. П. Барабашова НАН України (1997).

Міжнародна співпраця

Нині відділ активно співпрацює, зокрема в межах спільних грантів, із багатьма науковцями та установами світу: C. Pieters і J. Head (Brown University, США), R. Nelson (JPL, США), P. Helfenstein (Cornell University, США), K. Muinonen і J. Piironen (Helsinki Astronomical Observatory, Фінляндія), G. Arnold і H. Hoffmann (DLR, Німеччина), P. Pinet (Observatoire Midi-Pyrénées, Франція).